Школа раннього розвитку
Дитячий клуб «Лоло»
Київ 
 
228 - 98 - 19
 
 
Ми у соц-мережах: Детский клуб Лоло в Facebook    

Комп'ютер: за та проти

 Я знаю: в компьютере каждом живёт

                                            Живой настоящий компьютерный кот.
                                            Мурлычет, фырчит и когтями скребёт -
                                            Мы это отчётливо слышим.
                                            Не зная покоя компьютерный кот, 
                                            Так хочет  добраться все дни напролёт
                                            До вкусной компьютерной мыши.» 
                                                                                    Л.Уланова.
   

Ось такі чудові вірші для наших любих малят-дошкільнят зараз можна знайти в Інтернеті. Та невже насправді наші малюки вже давно перейшли з комп’ютером на «ти»?
Багато батьків багатозначно похитають головою, - так, так! І з мишкою знайомий, і в комп’ютерних іграх гуру. І не дивно, все ж таки на дворі час загальної комп’ютеризації.
Інші злегка дивуються – та невже? Нам Микита тільки і вміє гратись з комп’ютерною мишкою, як маленьке кошеня. А треті лише похитають головою: та не потрібні ці «електронні мізки» маленькому непосиді і навіть шкідливі! Нехай краще на вулиці побігає, з ровесниками поспілкується, а погратись можна і зі звичайними іграшками, добре, що цього добра зараз вистачає. Звісно, скільки людей – стільки ж і думок, і це цілком закономірно. 
    Але давайте все ж, шановні батьки, спробуємо безпристрасно розібратися разом в цьому насущному сьогодні питанні: ким же є для дошкільнят комп’ютер – ворогом чи другом?
    На своїх заняттях я часто веду з дітьми 5-6 років такий діалог:
- Діти, у кого є дома комп’ютер?
- У мене, у мене, і у нас… - чую я у відповідь.
- А скажіть, для чого потрібен Вам дома комп’ютер – продовжую розмову я.      – Як для чого? Щоб в ігри грати, фотографії, мультики та фільми дивитись, музику слухати – наперебій поспішають із відповідями діти. 
- Ну, а окрім фотографій кіно та музики Ваші батьки ще щось роблять на комп’ютері? – продовжую я почату розмову. 
- Ні… – відповідає дітвора.
    І тільки хтось один у групі, озираючись, розповість про те, як комп’ютер допомагає батькам у роботі. 
- Ну, добре, а які комп’ютерні ігри Ваші улюблені? – з пристрастю Шерлока Холмса намагаюсь я ширше прояснити ситуацію. 
    Очі дітей загораються щасливими вогниками, і вони із задоволенням розповідають мені про свої любимі ігри, левова частка яких являє собою відомі «стрілялки» та «бродилки». І лиш деякі розповідають про розвиваючі ігри з цікавим сюжетом.  
   Про що це нам говорить? Про те, що в нашій країні комп’ютер ще в багатьох родинах залишається предметом розваг. А як відомо, діти вчаться на прикладі, тобто з маленьких років вони звикають сприймати комп’ютер як іграшку з більшими можливостями. А між тим на екрані дисплею можуть оживати не лиш тільки герої казок та книг, але й цифри, літери, та навіть предмети оточуючої дійсності.
 Розвиваючі комп’ютерні ігри та програми влаштовані так, що процес їх вивчення спонукає дитину пробувати, перевіряти, уточнювати, робити висновки, а також коректувати свої дії у відповідності з поточною ситуацією. З часом комп’ютер привчає їх спочатку думати, а потім робити. Таким чином, успішне оволодіння ігровими програмами в дошкільному віці неодмінно дасть віддачу в швидкому та ефективному оволодіння шкільної програми, яка побудована на тому ж принципі. 
Проте диво, створене комп’ютером, не цьому не закінчується. Загальновідомо, що у дошкільнят до 4-5 років ще немає так званого довільного запам’ятовування, тобто запам’ятовування з раніш поставленою метою. Дитяча пам'ять мимовільна, діти запам’ятовують тільки яскраві емоційні для них випадки або деталі. І тут знову незамінним помічником є комп’ютер, оскільки він робить значимим та яскравим зміст любої нової інформації, що не лише прискорює її запам’ятовування, але й робить більш усвідомленою та довготривалою, а також розвиває таких важливий психічний процес, як увага.
    Другий великий плюс комп’ютерних ігор в тому, що вони дуже швидко та ефективно формують моторну координацію рук, а також координацію сумісної діяльності зорового та моторного аналізаторів. Багато батьків дошкільнят жаліються на незграбність своїх дітей, на те, що вони з трудом повторюють складні фізкультурні вправи. Деякі діти навіть до шести років погано сприймають такі поняття, як право та ліво. Чому ж саме комп’ютер так легко та швидко може допомогти в подоланні цього складного пробілу, для якого навіть досвідченим психологам деколи потрібно декілька місяців? Річ у тому, що у будь-яких комп’ютерних іграх дітям необхідно навчатись нажимати пальцями на ліву та праву кнопку мишки, а дії рук потрібно поєднувати з видимими діями на екрані. Так, зовсім природно, без додаткових спеціальних занять, розвивається необхідна зорово-моторна координація. 
    Таким чином, ми з’ясували, що комп’ютер розвиває безліч інтелектуальних навичок. 
Проте… є одне «але». Неможна забувати про золоту середину, про норму. Всякі ліки можуть стати отрутою, якщо прийняті в нерозумних дозах. Потрібно розуміти, що комп’ютер – це не чарівна паличка, яка за одну годину гри зробить дитину розумною та розвиненою. За даними ЮНЕСКО біля 93% сучасних дітей 3-6 років дивляться на екран 28 годин на тиждень, тобто біля 4-х годин в день, що значно перевищує час спілкування з дорослим. І таке становище влаштовує не лише дітей, а й дорослих. Купуючи малюку нові відеокасети, комп’ютерні ігри або приставки, батьки ніби піклуються про його розвиток, прагнуть зайняти його чимось цікавим. Проте, це безпечне заняття може приховувати в собі серйозні небезпеки, якщо позбавлено правильного застосування, терпіння та турботи з боку дорослих.
    Існують чотири головних шкідливих фактора: навантаження на зір, навантаження на кістково- м’язову систему, вплив випромінювання, а також – навантаження на психіку. Давайте кожен з них по черзі. 
    Перший фактор – це навантаження на зір. Тривала робота на комп’ютері призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору. А тому – дитина дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву та невеличку гімнастику для очей.
    Другий фактор – це навантаження на кістков-м’язову систему дитини.Сидячі за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран та одночасно тримає руки на клавіатурі або органах керування. Це змушує її прийняти певне положення та не змінювати його до кінця гри. Тому в перервах між заняттями на комп’ютері, а також після них дитина обов’язково повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатись спортом. 
    І ще один момент: уникайте також дозволяти дітям робити перекуси за комп’ютером, ця шкідливу в усіх смислах звичка може закріпитися на все життя. 
Питання шкідливого випромінювання… Всі батьки бояться радіації від комп’ютерного монітора. Проте повинна вам повідомити, що у сучасних моніторів передбачені всі міри безпеки: зокрема, власне те, що називається радіацією (гамма-промені та нейтрони), монітор взагалі не виробляє. В ньому просто немає пристроїв з такою високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок. Проте, ви мабуть помітили, що ніде в квартирі пилюка не накопичується з такою швидкістю, як на комп’ютерному столі. Справа в тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа є потенціал в 100 разів вище напруги в мережі. Сам по собі потенціал безпечний, але він створюється між екраном дисплея та обличчям дитини, що сидить перед ним. Звідси робимо висновок: необхідно постійно знижувати кількість пилюки в приміщення, де знаходиться комп’ютер, проводячи вологе прибирання. А малюка, що встав з-за комп’ютерного столу слід вмити прохолодною водою або протерти обличчя вологою серветкою. 
І останній фактор – навантаження на дитячу психіку. Комп’ютер потребую не меншої зосередженості, ніж, наприклад, керування автомобілем. Цікаві ігри потребують величезного психічного навантаження, якого практично не буває у звичайних умовах гри. Легше всього для дитячого сприйняття статичне кольорове у супроводі звуку. Досить безпечно переглядати малюнки або фотографії у супроводі дикторського тексту. Гірше для психіки та очей сприймається малювання на комп’ютері: тут звук не відіграє відволікаючої ролі, а всю роботу виконують очі. Напружуючи зір, малюк відповідно, напружується і сам. Ну і, нарешті, справжні шкідники – ігри, що містять зображення, яке рухається на високій швидкості та дрібні елементи. Цим як раз і шкідлива безліч «стріляло» та «бродилок». Перевтома та напруження дитячого організму після таких ігор, особливо – у вечірній час, зняти досить нелегко. Такі діти дуже часто мають неспокійний сон, у якому продовжують догравати знайомий сюжет гри. Таким чином, нам зрозуміло, що необхідно контролювати такі моменти: за якими іграми, коли та скільки часу проводять наші діти.  
    У моїй практиці був випадок, коли хлопчик 6-ти років надзвичайно добре володів комп’ютером, проводячи вечори за захоплюючими «бродилками» та «стрілялками». В нього була добре розвинена зорова увага, пам'ять, а також координація рухів, але при цьому дуже відставали у розвитку слухова пам’ять та мова. А цій дитині через пару місяців потрібно було йти до школи, де основний матеріал буде подаватись саме в усній формі. Тому, захоплюючись розвитком дитини з допомогою комп’ютерних технологій, необхідно пам’ятати про те, що вони не замінять традиційних ігор із однолітками, читання та переказу улюблених казок, заучування складних віршиків, творчих пошуків у малюванні ліпленні та багато іншого. 
І в кінці, хотілося б дати ще декілька порад батькам відносно комп’ютерного розвитку та виховання дошкільнят:
 • Перш за все, обирайте жанри гри у відповідності з темпераментом та схильностями вашої дитини: одним дітям краще підходять спокійні ігри, іншим – активні, динамічні. 
• Дозволяйте довше грати в ігри з пізнавальним змістом, ніж з розважальним. Якщо дитина проявляє ініціативу, намагається вирішити проблему, аналізує ситуацію, що склалась, та робить з неї висновки – така гра, безсумнівно, містить елементи дослідження, а значить і розвитку.  
• Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини та характером гри. Ритм та тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою. 
• Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен вставати з-за комп’ютера зі свідомістю успішно виконаної справи. 
• Намагайтесь, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – неможна грати в ігри шкодячи життєво важливим заняттям, таким як сон, харчування, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі і т.д. 
• Ні в якому випадку не слід карати дитину забороною на комп’ютерні ігри, а у якості заохочення дозволяти грати «скільки хочеш». Наприклад, покажіть можливості комп’ютера в питанні виготовлення цікавої листівки до дня народження друга або подруги, збиранні улюблених фотографій у свій альбом і т.д.
Роблячи висновки, хочу нагадати вам, шановні батьки, що природне середовище розвитку дошкільника – це гра. Всі діти грають із задоволенням, не жалкуючи часу та не переслідуючи певних цілей. Тому має велике значення різноманітність дитячих ігор, в тому числі і комп’ютерних, в яких дитина могла б приймати нові повороти сюжету та примірювати на себе різні ролі. Розвиваючи дитину, важливо пам’ятати, що матеріалом для його розвитку слугує все оточуюче життя, і чим більше в його світі різноманітності, тим більше простору для його розвитку. 
    Подводя итоги, хочу напомнить вам, уважаемые родители, что естественная среда развития дошкольника – это игра. Все дети играют  с удовольствием, не жалея времени и не преследуя определённых целей. Поэтому имеет большое значение разнообразие детских игр, в том числе и компьютерных, в которых ребёнок мог бы принимать новые повороты сюжета и примерять на себя разные роли. Развивая  ребёнка, важно помнить, что материалом для его развития служит вся окружающая жизнь, и чем больше в его мире разнообразия, тем больше простора для его развития.

Психолог-педагог Тетяна Рязанцева